За календарем ООН 18 червня це День боротьби з мовою ворожнечі.
Що ж це таке? За визначенням організації “мовою ворожнечі” вважаються будь-які види комунікації (спілкування, переписка, поведінка), під час якої використовується принижувальна чи дискримінаційна мова, по відношенню до персони чи групи людей на основі релігії, національності, соціальному статусі тощо.
Під час війни такий вид висловлювання по відношенню до ворога стало звичним, навіть вважається нормою. Але яка спостерігалася ситуація з такими висловами до вторгнення? Спробуйте згадати скільки ви разів за день чи за тиждень висловлювалися негативно по побутовим справам? Найчастіше побутова відраза спостерігається у гендерній дискримінації. Наприклад, “Всі жінки …” чи “Всі чоловіки …“.
Є у нас і багато інших шаблонів.
За даними ООН кількість та якість таких висловлювань постійно зростає, особливо в інтернеті.
“Мова ворожнечі” з часом призводить до конфліктів (у тому числі і воєнних). Наше завдання намагатися “приручити” свої емоції та не давати їм можливості спричиняти дії, що несуть агресію. А агресія у свою чергу породжує новий рівень агресії. Цей ланцюг повинен розриватися.
Толерантність, як складову емоційного інтелекту необхідно включати до навчальних програм з розвитку емоційної складової. Набагато ефективніше та гармонійно відбувається розвиток у наймолодшому віці, але також коригується і в підлітковому.